Николай Васильевич Гоголь (1809—1852) — один из величайших мастеров прозы и драматургии. С 1831 до 1836 года Гоголь почти сплошь прожил в Петербурге. Это время было периодом самой усиленной литературной деятельности его. Не считая разных журнальных статей и неоконченных повестей, он в эти годы выпустил 2 части "Вечеров на хуторе" и такие произведения, как "Старосветские помещики", "Тарас Бульба", "Вий", "Портрет", "Женитьба", "Ревизор", первые главы "Мертвых душ".После 1842 года он беспрестанно менял местожительство: он жил по несколько месяцев в Риме, в Ницце, во Франкфурте, в Париже, в Дюссельдорфе, лечился водами в разных немецких курортах, пользовался морскими купаньями в Остенде. Летом часто бывал в Одессе.В конце января 1852 года умерла сестра поэта, с которым Гоголь был очень дружен. Ее почти скоропостижная смерть сильно потрясла его. У него снова проснулся страх смерти, он начал строгий пост и в одном из припадков «религиозного настроения» сжег второй том «Мертвых душ». С этого времени он впал в мрачное уныние и в припадке нервной горячки скончался. Жизненный и творческий путь Гоголя и его трагическая судьба до сих пор представляют собой загадку.

Nikolai Vasilievich Gogol was a Russian novelist, humorist, and dramatist. His early works, such as Evenings on a Farm near Dikanka, were heavily influenced by his Ukrainian upbringing and identity. He is considered the "father of modern Russian realism". His writing satirized the corrupt bureaucracy of the Russian Empire, leading to exile. On return he immersed himself in the Orthodox Church. The novels Taras Bul'ba (1835; 1842 [revised edition]) and Dead Souls (1842), the play The Inspector-General (1836, 1842), and the short stories Diary of a Madman, The Nose and The Overcoat (1842) are among his best known works. With their scrupulous and scathing realism, ethical criticism as well as philosophical depth, they remain some of the most important works of world literature.

Микола Васильевич Гоголь (1809—1852) — один з найбільших майстрів прози і драматургії. З 1831 до 1836 року Гоголь майже суспіль прожив в Петербурзі. Цей час був періодом найпосиленішої літературної діяльності його. Не рахуючи різних журнальних статей і нескінчених повістей, він в ці роки випустив 2 частини "Вечорів на хуторі" і такі твори, як "Старосвітські поміщики", "Тарас Бульба", "Вій", "Портрет", "Одруження", "Ревізор", перші глави "Мертвих душ". Після 1842 року він безупинно міняв місце проживання: він жив по декілька місяців в Римі, в Ніцці, у Франкфурті, в Парижі, в Дюсельдорфі, лікувався водами в різних німецьких курортах, користувався морськими купаннями в Остенде. Влітку часто бував в Одесі.В кінці січня 1852 року померла сестра поета, з яким Гоголь був дуже дружний. Її майже раптова смерть сильно потрясла його. У нього знову прокинувся страх смерті, він почав строгий пост і в одному з припадків «релігійного настрою» спалив другий том «Мертвих душ». З того часу він впав в похмурий смуток і в припадку нервової лихоманки помер. Життєва і творча дорога Гоголя і його трагічна доля до цих пір є загадкою.